Ірина Федишин - І як тепер тебе забути (Official Music Video)

♥ Дякую за Like і за Підписку на мій канал ♥ ♥ - \ @http://www.youtube.com/user/irynafedyshyn @https://www.instagram.com/irynafedyshyn/ @https://www.facebook.com/ifedyshyn/ @https://www.facebook.com/iryna.fedyshyn.7 Організація концерті І.Федишин +380673533903 «І як тепер тебе забути» Ця пісня для мене — особлива. В її основі — вірші Ліни Костенко, величної української постаті, чиє слово торкається найглибших струн людського серця. Я поклала ці рядки на музику, відчуваючи кожне слово, кожен подих кохання, який живе у цьому творі. Кохання — це найсильніше почуття у світі. Воно тримає, надихає, змінює нас і дає сенс. У цій пісні — сила глибоких почуттів і щирість. Нехай кожна людина буде щасливою і коханою. А якщо любов приносить біль — нехай вистачить сили прожити це і рухатися далі. ❤️ Качати трек https://promo.bestmusic.com.ua/fanlink/7714/ слова: Ліна Костенко музика: Ірина Федишин режисер та оператор: Володимр Шурубура продюсер: Віталій Човник аранжування та мастерінг: Нікіта Богданов запис :Марян Глова ---------- Куплет 1 Спини мене отямся і отям така любов буває раз в ніколи вона ж промчить над зламаним життям за нею ж будуть бігти видноколи вона ж порве нам спокій до струни вона ж слова поспалює вустами спини мене спини і схамени ще поки можу думати востаннє Приспів 1 : І як тепер тебе забути? Душа до краю добрела. Такої дивної отрути я ще ніколи не пила. Такої чистої печалі, такої спраглої жаги, такого зойку у мовчанні, такого сяйва навкруги. Такої зоряної тиші, такого безміру в добі!.. Це, може, навіть і не вірші, а квіти, кинуті тобі. Куплет 2 Ще поки можу але вже не можу настала черга й на мою зорю чи біля тебе душу відморожу чи біля тебе полум'ям згорю Приспів 2: І як тепер тебе забути? Душа до краю добрела. Такої дивної отрути я ще ніколи не пила. Такої чистої печалі, такої спраглої жаги, такого зойку у мовчанні, такого сяйва навкруги. І як тепер тебе забути? Душа до краю добрела. Такої дивної отрути я ще ніколи не пила. Такої зоряної тиші, такого безміру в добі!.. Це, може, навіть і не вірші, а квіти, кинуті тобі.