Іван Миколайчук: Душа Українського Кіно

Творчий здобуток великого актора, режисера та митця Івана Васильовича Миколайчука - важко переоцінити. Від його канонічної ролі Тараса Шевченка у фільмі “Сон”, до філософа Фабіана у “Вавилоні ХХ” - все це дає нам змогу переконатися, яким унікальним актором він був. Величний твір “Тіні Забутих Предків” Параджанова, є чи не найкращим зображенням української естетики в світовому кінематографі, в якому Іван Миколайчук втілив свою акторську майстерність повною мірою. #іванмиколайчук #тінізабутихпредків #пропалаграмота ДЛЯ тих хто бажає ПІДТРИМАТИ КАНАЛ: 😽 monoбанка: https://send.monobank.ua/jar/2FZdCxG6Ma ☕ Buy Me Coffee: https://bmc.link/adeptKYIV PATREON: https://patreon.com/kinematografi4nuy_dosvid?utm_medium=unknown&utm_source=join_link&utm_campaign=creatorshare_creator&utm_content=copyLink ТАЙМЛАЙН: 0:00 - Музична інтродукція 0:27 - Вступ 1:21 - Тіні Забутих Предків (1964) 6:07 - СОН (1964) 7:51 - Білий Птах З Чорною Ознакою (1971) 13:12 - Пропала Грамота (1972) 15:40 - Вавилон ХХ (1979) 18:13 - Така пізня, така тепла осінь (1981) 21:06 - Післяслово Легендарний твір Тіні Забутих Предків вірменина Сергія Параджанова, є найкращим зображенням української естетики в світовому кінематографі, в якому Іван Миколайчук продемонстрував свої навички актора в повній мірі. Співаночки, звучання трембіти, гокання гуцулів, отари овець, шум карпатських дерев та стогін річок - все це злилося в прекрасну симфонію та посіло почесне місце в наших серцях. Операторська робота Юрія Іллєнка виділяється особливістю побудови кадру, роботою з кольорами і відтінками та композицією. На відміну від своїх інших радянських колег, які працювали з камерою статично. Він крутився з нею, як дзиґа. Зараз ми захоплюємося роботою Еммануеля Любецкі у Легенді Г’ю Гласса, проте навіть не замислюємося, який рівень новаторства демонстрували ще на початку 60-их, наші кіно-митці. У 1964 році виходить ще одна картина за участю Миколайчука. Це стрічка Сон. Миколайчук тоді ще був студентом університету імені Карпенка-Карого. Миколайчук тут вперше створює той образ національного поета-бунтаря, в якому прослідковується так багато питомих рис українців. Фільм Білий птах з чорною ознакою приніс Миколайчуку багато неприємностей від влади (ЦК КПУ). Найкращу характеристику цьому свавіллю дав режисер та друг Миколайчука, Роман Балаян: когда в Москве стригли ногти, в Киеве отрезали пальцы. Адже в цій стрічці вперше було зроблено головним героєм вояка УПА-ОУН (б). Юрій Герасимович Іллєнко створив черговий шедевр, з часів Тіні забутих предків, де він працював оператором. У Білий птах з чорною ознакою, він посів крісло режисера. І як режисер він зобразив всю красу українського села та всю трагічність українського народу, яке було у злиднях та кріпацтві, частково під владою Румунії, а після чого увійшло до складу СРСР ставши УРСР. У фільмі вперше в історії було введено як головного героя - вояка УПА. Секретар ЦК КПУ Петро Шелест, який дозволив показати фільм з'їздові, посилає Білого птаха на московський міжнародний кінофестиваль. Фільм тріумфально виборює гран прі фестивалю. Шелеста знімають за націоналістичний ухил, а фільм опиняється в опалі на довгі роки, аж до кінця ери Щербицького. Птаха можна було побачити в Токіо, Монреалі, Нью-Йорку, Парижі, лише не в Україні. У яскравому фільмі Бориса Івченка Пропала грамота Іван створив образ канонічного козака, який і зараз можна вловити в більш сучасних картинах про епоху козацтва. Своїм перформансом у фільмі, Миколайчук зобразив непереможний, життєствердний народний дух, через призму усіх можливих карнавальних форм та символів. Він передав відчуття могутньої єдності українців, сповнених природної сили й волі до життя. Культурне значення цього твору важко переоцінити. Цитати з фільму пішли в народ, а гурт ТНМК наповнив ними свій альбом реміксів ReФорматЦія. Дебютна режисерська робота Івана Миколайчука Вавилон ХХ увійшла до списку ста найкращих фільмів в історії українського кіно. Рейтинг було складено в результаті опитування представників національної та міжнародної кінокритичної спільноти Довженко-Центром. У Вавилоні XX, Миколайчук проявив всі грані своєї творчої натури, адже він виступив в якості режисера, сценариста та композитора. Філософ Фабіан, який є втіленням народної мудрості села Вавилон, мабуть, один із найпопулярніших образів Івана Миколайчука. Тут здається, що він грає себе – дещо цинічного та мудрого чоловіка, який вже знає, чого коштують 15 років роботи в радянському кіно. Вавілон 20 створювався в часи, коли українське поетичне кіно переслідувалося радянською цензурою. В 1974 році воно було розкритиковане і заборонене на пленумі ЦК Компартії України. Після фільмування Іван Миколайчук боявся, що зі стрічкою щось трапиться, тому ховав відзняті матеріали в сейфі. Щодо вибору самої плівки, оператор фільму Юрій Гармаш підійшов доволі оригінально, використавши інфрачервону плівку для фільмування нічних сцен.