Чи повторює Китай шлях Радянського Союзу?

Китай Сі: Новий СРСР чи інша імперія? Підтримки проєкту GTBT UA💰: 💸 https://uadd.me/GTBT_UA Ми всі бачили сотні подібних відео. Рої дронів, що анімують дивовижну графіку в космосі, або машини, що автономно виконують дорожні роботи, або фотографії, на яких порівнюється ландшафт Шанхаю за останні 20 років, або електромобілі прямо з майбутнього. Спільним для них є те, що вони демонструють вражаючий розвиток Китаю і в жодному разі не є вирваними з контексту, поодинокими досягненнями. Достатньо лише поїхати в центр Шанхаю чи Шеньчженя, щоб отримати уявлення про майбутнє у порівнянні з американськими чи європейськими містами. Чому ж тоді, дивлячись на ці фотографії, ми робимо абсурдну, на перший погляд, заяву в заголовку? Порівнювати таку сучасну державу з недолугим комуністичним апаратом, який не встигав за західним світом і врешті-решт розвалився під власною вагою? Тим більше, що зовсім недавно китайський фондовий ринок пережив суттєве зміцнення. І все ж, останні кілька років показали ознаки того, що зображення, які ми бачимо на екрані, можуть бути скоріше фасадом неефективної системи, чия одержимість централізованим контролем веде економіку на манівці. Сьогодні це дуже очевидно. Цього року виповнюється 46 років відтоді, як Комуністична партія Китаю під керівництвом Ден Сяопіна запровадила безпрецедентні економічні реформи. Цей період став свідком одного з найбільш вражаючих зростань в історії людства. Політика відкритості до світу, перехід китайської економіки від надзвичайно централізованої до ринкової, а також дозвіл на приватну власність вивільнили неймовірну кількість енергії, яка знайшла вихід у, можливо, найдивовижнішому економічному зростанні в історії людства. Ми всі знайомі з цими графіками, і вони продовжують виглядати неймовірно. Китай демонструє зростання ВВП в середньому на 10% щороку протягом майже 40 років. Однак, дивлячись на цей графік МВФ, зростання ВВП за останні 15 років, і дивлячись на прогноз на наступні кілька років, можна побачити проблему. З 2007 року, коли Китай досяг астрономічного зростання ВВП на 14% за один рік, тенденція очевидна - спад, і досить різкий. За рік-два він може впасти до 3% зростання ВВП. І, як ми побачимо далі, ці цифри теж можуть бути надто оптимістичними. Звичайно, хтось скаже - не можна ж вічно зростати на 10% щороку. Так, але в перерахунку на душу населення Китай все ще залишається по суті бідною країною. Навіть за паритетом купівельної спроможності (який є більш сприятливим для Китаю) і МВФ, і Світовий банк ставлять Китай приблизно на 80-е місце серед найбагатших країн світу. І не забуваймо про величезну нерівність у Піднебесній. Індекс Джині, який відстежує це співвідношення, за останні 40 років у Китаї подвоївся. Це означає, що багате Східне узбережжя піднімає статистику добробуту китайського народу. Сільське господарство та сільські райони всередині країни все ще залишаються дуже і дуже бідними. Підбиваючи підсумки, економічне уповільнення в Китаї було очікуваним, але тільки тоді, коли Китай можна було б вважати відносно заможною країною в перерахунку на душу населення, але китайці все ще далекі від досягнення цього рівня. Тож прогнози про 3% зростання створюють екзистенційну проблему для Комуністичної партії Китаю, яка черпає свою легітимність, так би мовити, зі статистики. Є багато ознак того, що соціально-економічна модель Китаю останніх 40 років вичерпує себе. Тим часом, партія не має жодної ідеї щодо нової. Ліки для китайської економіки прості, але вони означають втрату контролю над суспільством, тому Пекін закриває на це очі. Як наслідок, поки що реакція вищого партійного керівництва на чолі з Сі Цзіньпіном ближча до моди, яку колись демонстрував Радянський Союз. Ласкаво просимо до Доповіді двадцятих. Відео озвучено студією RadioSound - https://www.rspro.studio