КОЛИ ЗАБУСЯРЯТЬ? 👇ЧИТАЙ👇

Рано чи пізно. Або сам. Або тебе. Або наші. Або їхні. Наші везуть в ЗСУ. Їхні сам знаєш куди… В Херсоні не лишилося братських могил. Українців скидали з Антонівського моста в Дніпро. Буси носії двозначних глибоких емоцій. Буси нині метафізичне поняття. Коли західні партнери клянчать поради, досвід, вдосконалення: - А що дрони на штучному інтелекті? - А технологія зграї в повітрі? - Автономні системи? - У нас тут інвестор з Далласу, 57 млн $ на кону, памагіті!!… Я регочу: - Ю ноу май френд, не всі аборигени цього континенту глупі та недалекі. Розумні не цінують слова та ігри політичними сентенціями. Аборигени люблять буси. Буси чотири на чотири. Повноприводні. Вольксваген. В ідеалі десятирічні хоч би. На такому бусі й на позицію можна підʼїхати. В будь-яку погоду. І майно влізе. На бусі і поповнення можна зібрати. «Разом служити веселіше!» Бус для армії це кінські сили вершників апокаліпсису. Чудовий бус це колективний вид зброї. Коли просиш бус - просиш на общєє. Це не кудась там. Це колісниці що ганяють смерть на орбіті Асгарду. Блокчейн, оземпік, лайк, дікпік, фʼючерси, чіпси і постмодерн. Всі такі модні, прогресивні, тестостеронові, а бусік як вхід в Матрицю. - Я не можу, я інвалід, не стоіт, боюсь, пізніше. Та знай. Пройде час. І робот кожного строго спитає при оновленні прошивки головного мозку: - чи подавав ти, ссука, нашим в бою для ФПВ батарейки?… Тоді, коли промені Сі опікали нас у воріт Тангейзеру під Гуляйполем?… Агітація сенсу особливо не має. Буси прийдуть - порядок наведуть. Втім. Козаче, а в якій би армії ти бачив собі місце? На якій посаді? Мені здається ти не усвідомлюєш, що все що я кажу правда. І нам є про що погомоніти. Пиши свої побажання. Цікаво. Поширте. Почую кожного.