16 днів і 2000 кілометрів автостопом по Канаді. Десятки людей, які підвозили нас від міста до міста або допомагали подорожувати дорогами національних парків Канади.

Українці й американці. Індійці. Канадці. Китайці. Німці й мандрівники з Нової Зеландії. Ми їздили в машинах, які, здавалося, могли розвалитися в будь-який момент, і з комфортом подорожували у величезній фурі з далекобійником. Ми слухали лісника, який втомився від життя, і дивно переглядалися один з одним, коли шістдесятирічний водій називав нас «чуваки» та «бро», намагаючись усіляко показати, що він теж молодий і “на одній хвилі” з нами.

Ми курили траву з хлопцем із Філіппін і провели три чудові дні в компанії вуйка зі Львова, який запросив нас у гості до своєї хати.

Ми іноді забували купити їжу, але пиво завжди було в рюкзаку, і часом доводилося снідати, обідати й навіть вечеряти ним. 😅

Ми нелегально ночували в покинутих кемпінгах, ходили лісовими стежками, які були закриті для туристів. Втікали від поліції. Билися з мос**лями, яким дали добрячого тягла просто на дорозі, розбивши їм пички за їхню зухвалість і нахабність. Готували українську їжу в хостелі для кількох десятків мандрівників з усього світу й раділи кожному дню! Ми жили просто й просто жили, прокидаючись щодня в новому місці, не маючи уявлення, куди сьогодні приведе дорога.

Деяким людям дуже страшно жити в невідомості, без плану й чіткого розпорядку дня. А я, навпаки, вбачаю в цьому максимальну свободу та натхнення. Іноді ми за десять хвилин вирішували, куди їдемо, і навіть якщо випадково плани змінювалися, і черговий водій підвозив нас не в те місце, ми тільки раділи, адже куди б ти не потрапив, усюди чекали пригоди й неймовірні зустрічі!

#автостоп #канада #подорожі