СОРОМІЦЬКИЙ ФОЛЬКЛОР України і світу: від Шумеру до перезви

#історія #фольклор #українськакультура Задонатить з озвученим меседжем на стрімі (щоб історії продовжувались): https://send.monobank.ua/jar/4KzDP7xwxX https://donatello.to/wildfoxfilm Є пісні, яких ви не почуєте на жодному концерті. Їх не вчать у школі, їх не друкували сто п'ятдесят років, їх записували потай — а співали вголос. На кожному весіллі. Щороку. Тисячу років. Їх записував Шевченко в своїх альбомах. Їх збирав Франко — і сам ставив крапки замість слів, бо знав, що інакше не надрукують. Їх Володимир Гнатюк вивіз до Лейпцига і видав німецькою в серії, де друкувалися Фройд і найбільші антропологи Європи, — бо вдома це було неможливо. Сільський учитель із Боромлі Павло Тарасевський записав сотні казок, у яких ті самі сюжети, що в Боккаччо, — тільки живі, слобожанські, з попом і наймитом. Про нього не знає ніхто. Про нього ми розкажемо. Але це історія «про непристойне». Це історія про те, що людство робить із сміхом, коли йому страшно. Шумерська богиня, яка п'ять тисяч років тому співала про своє лоно як про необроблене поле — і від цієї пісні залежав урожай. Стара жінка, яка розсмішила вбиту горем Деметру, задерши спідницю. Римські легіонери, які на тріумфі Цезаря співали про нього таке, за що сьогодні їх би звільнили, — і Цезар мусив слухати, бо так треба. Кам'яні жінки на стінах ірландських церков, що розкривають лоно перед парафіянами — і ніхто досі не знає, навіщо. Норвезька родина, яка молилася засоленому кінському фалосу, доки не прийшов святий король. Японська богиня, що витанцьовувала оголеною, щоб виманити з печери Сонце. І українське весілля. Ранок після шлюбної ночі, коли рід молодої йде до молодого — і жінки, найповажніші, найстарші, ті, кому в будь-який інший день заборонено навіть натякнути, — співають те, від чого червоніють чоловіки. Калина, конопельки, грушка, млинок, кінь і вершник: ціла таємна мова, яку всі розуміли й ніхто не перекладав. Ми перекладемо. Ми пройдемо від Шумеру й Єгипту через Арістофана й помпейські стіни, через вагантів, фабліо, Чосера й Раблє, через Балкани, Бернса й Озаркські гори Америки, через Африку, Японію, Індію й Океанію — і повернемося додому, на перезву, на Маланку, на Купала, в коломийку. Побачимо, що це одна й та сама пісня, яку людство співає різними мовами. Побачимо, чому імперії боялися саме її. І чому культура, яка вміє сміятися з тілесного, — жива, а та, що забороняє, — ні. Лише провідні дослідники: Бахтін, Еванс-Прічард, Леґман, Гендерсон, Річлін, Вароне, Сулима, Кирчів, Маєрчик, Кісь, Гнатюк, Вовк, Чубинський. Жодних «чуток із бабусиного села» — тільки те, що записано, видано й доведено. Стрім для дорослих. Не тому, що буде щось «таке», а тому, що дорослі вміють сміятися й думати одночасно). Приходьте не соромлячись. 💸Підтримати проект: https://base.monobank.ua/8VP7GzpunWAZE9 https://www.patreon.com/wildfoxfilm 4441111062149269 - Visa (Монобанк) 5168 7456 0818 4880 - Master Card (ПриватБанк) PayPal: wildfoxfilm@gmail.com USDT TRON: TEAqoQK5huKhKDxHoYm4uZ39bVkCbPzH7t "Розкажу Історію" в ТГ: https://t.me/wildfoxhistory 💙Фейсбук - https://www.facebook.com/wildfoxfilm #history #історія #historyfacts