"Я особисто з Гандзюк спілкувався один раз" - Мангер

Голова Херсонської обласної ради Владислав Мангер може увійти в історію як фігурант однієї з найгучніших кримінальних справ незалежної України. Рідко коли розслідування резонансного вбивства доходить до замовників, тим паче статусних. За півроку після нападу з сірчаною кислотою на керуючу справами Херсонського міськвиконкому та громадську активістку Катерину Гандзюк саме йому висунули підозру в організації злочину. Проте сам Мангер вважає, що він – жертва, на яку з політичних мотивів хочуть повісити роль головного замовника вбивства. «Українська правда» від самого початку уважно слідкує за розслідуванням у справі Гандзюк. Спочатку довівши невинуватість першого затриманого ще в серпні мешканця Херсону Миколи Новікова, а потім описуючи, чому саме Мангер потенційно підпадає під підозру як один з ймовірних замовників нападу. Зрештою, і сама потерпіла, коли ще була жива, теж називала серед інших його прізвище, в т.ч. коли до неї після нападу навідався Генпрокурор. Від нападу на Гандзюк минуло півроку, аж допоки в розпал президентської виборчої кампанії Генпрокурор не оголосив підозру Мангеру, який до цього очолював Херсонський міський осередок партії Юлії Тимошенко. Після трьох діб розгляду запобіжного заходу Шевченківський суд Києва арештував його з правом застави. То ж менше, ніж за день, Мангер вийшов на волю і повернувся в Херсон, куди відправилася «Українська правда», щоб зустрітися для інтерв’ю. До цього Мангер відмовлявся говорити з журналістами – навіть в перервах засідання суду. Зустріч відбулася на його робочому місці в кабінеті голови облради – попри те, що в день оголошення підозри він написав заяву про відпустку. Мангер пояснив УП, що після повернення призупинив відпустку лише на один день – начебто, щоб провести нараду по обласній програмі лікування онкохворих. Мовляв, поки він випав з робочого графіку через суд в Києві, робота в цьому напрямку загальмувалась. Текстова версія: https://www.pravda.com.ua/articles/2019/02/25/7207570/ Автор: Мар'яна П'єцух. Відео: Дмитро Ларін