ВідеоГроші та бізнесв індексі з
Про книгу "Будівництво спроможності держави" | Гарвардський бестселер
649 переглядів на YouTube · опубліковано
Про книгу "Будівництво спроможності держави" | Гарвардський бестселер Віктор Галасюк - український економіст та громадський діяч, президент Української асоціації Римського клубу, член-кореспондент Всесвітньої Академії науки та мистецтва, доктор економічних наук. Якщо моя улюблена книга про економіку “Як багаті країни стали багатими... І чому бідні країни залишаються бідними” Еріка Райнерта розповідає, ЩО треба робити для економічного успіху, то книга, яку Ви тримаєте в руках, розкриває секрет, ЯК забезпечити спроможність для реалізації обраної політики. Адже одних лише правильних рецептів замало. Їх утілення в життя – справжнє мистецтво. Інтуїтивно ми прагнемо простих і швидких рішень. Однак у складних динамічних системах вони частіше поглиблюють проблеми, аніж вирішують їх. “Все має бути зроблено так просто, як тільки можливо, але не простіше”, – казав Ейнштейн. Автори книги “Будівництво спроможності держави. Факти. Аналіз. Дії” наочно ілюструють цю важливу думку на прикладі соціальних систем та державного управління. Багато хто вважає, що достатньо запропонувати політикам чи держуправлінцям правильні рецепти або прийняти оптимальні рішення – і справу буде зроблено. В реальності, зазвичай, ми стикаємось не з дефіцитом ідей, експертів чи планів, а з тим, що навіть найкращі ініціативи залишаються на папері. Взагалі-то, розробити розумну політику – зовсім не те саме, що втілити її в життя. Скільки чудових проєктів залишились без реалізації через “нездатність системи”! Організаційна спроможність до втілення прийнятих рішень не менш цінна за їх якість. Адже зміст політики вдосконалити значно швидше, аніж розвинути спроможність її реалізації. А без такої спроможності неможливо “бути, а не лише робити вигляд”. Автори підкреслюють, що ця спроможність є характерною ознакою “розвиненості” як для організацій, так і для держав. Погана новина: таку спроможність не можна “імпортувати” чи позичити. Та надія є: її можна виростити. Причому виростити тут і зараз, в реальних умовах, у тому середовищі, де з її допомогою потрібно вирішувати конкретні проблеми. Не треба чекати ідеальних інституційних умов, бо дочекатись їх неможливо. Скільки разів ми в Україні чули від експертів різних мастей, що спочатку треба полагодити інституції (правоохоронну систему, судочинство, виборчу систему, освіту, ціноутворення та конкуренцію) і, ніби, тільки після цього ми зможемо зростати економічно. Ендрюс, Притчетт та Вулкок доводять протилежне: успіх породжує якісні інституції, а не навпаки. Цю думку розділяють як авторитетні однодумці, наприклад, Ерік Райнерт (“Як багаті країни стали багатими... І чому бідні країни залишаються бідними”), так і впливові опоненти, як-от Аджемоглу і Робінсон (“Чому нації занепадають”). Ще один важливий аспект: вирішення амбітних завдань та подолання серйозних викликів потребує потужної спроможності до реалізації політики. Автори (до речі, в унісон з членом Римського клубу, Чандраном Наїром) наголошують на цінності сильної держави, зазначаючи при цьому, що країна може бути і демократією з низьким рівнем спроможності, і автократією з високим. Однак розуміння та врахування реального контексту, багаторівнева діагностика проблем, створення простору для змін, консолідація ресурсів і залучення союзників, визначення пріоритетів та конструювання підходящих рішень, їх ітеративне втілення та постійне вдосконалення через численні експерименти та помилки – точно не найлегший та найпопулярніший шлях. Автори демонструють, як різні країни раз за разом потрапляють у пастку конформізму та мімікрії замість того, щоб стати на шлях розвитку. Увага приділяється переважно самолегітимації, а не розвитку функціоналу. Адже реформаторам значно простіше й вигідніше виконувати зовнішні приписи та шаблонні рекомендації в гонитві за швидкою “винагородою” – кредитами та грантами, схваленням з-за кордону чи серед “експертів”, популярністю в ЗМІ, – аніж займатись глибинним вдосконаленням ввірених їм систем. Це не випадково, бо другий шлях – складніший, довший та значно ризикованіший. Такий шлях не гарантує результату, а лише створює можливість, хоча саме він розкриває потенціал розвитку, даючи не рибу, а вудку. Ендрюс, Притчетт та Вулкок не просто розкривають глибинні причини того, чому численні реформи “не злітають”. Вони не лише демонструють, що успіх неможливо “імпортувати”, а тільки створити власними цілеспрямованими зусиллями. Автори пропонують переконливу альтернативу непрацюючим, оманливим і навіть небезпечним шаблонним рішенням – підхід «проблемно-обумовленої ітераційної адаптації» (problem-driven iterative adaptation, PDIA). Це новітня комплексна методологія, якій присвячено окремий розділ на сайті Гарвардського університету, і яка набуває все більшої популярності в світі. #економіка #Галасюк #фінанси
Коментарі
Щоб написати, увійдіть.
Коментарів ще немає. Ваш буде першим.
Цей канал 3 013 відео в індексі
Більше від «Viktor Halasiuk»
1:15:22Про книгу Еріка Райнерта «ЯК БАГАТІ КРАЇНИ СТАЛИ БАГАТИМИ… І ЧОМУ БІДНІ КРАЇНИ ЗАЛИШАЮТЬСЯ БІДНИМИ»
39:49Діалог з Джозефом Стігліцем, лауреатом Нобелівської премії з економіки
13:07Це провал! Чому професора Гарварда тролять за біткоїн?
9:22Як Гарвард "послав" Трампа і втратив мільярди доларів
12:52Чому боротьба з корупцією приречена, а вас вводять в оману
3:50Чому Україна досі не заможна
Шорти цього каналу
0:39Невелика сума — можливості великого інвестора
0:38Україна не вміє масштабуватись? Є заперечення
0:31Ілон Маск закликає до скорочення державних витрат, але незадоволений скасуванням субсидій для Tesla
0:44Інвестори та невизначеність за Трампа: заморожування чи виправдання?
0:31Детінізація чи придушення малого бізнесу?
0:56Нові податкові пільги для інвесторів у виробництво в Україні
0:32Міністерство торгівлі США: активне фінансування виробників напівпровідників
0:56Автономна мотивація: секрет продуктивності
1:22Бюрократію може контролювати лише інша бюрократія
0:29Як Байден перетворює американську промисловість трильйони для бізнесу
0:30Як нейробіологи визначають інтелект?
0:38