Вул. Сербська, 13. Серія 3 "Архітектура Львова vs війна"

На минуле відео про мирний будинок в часі війни отримала мільйон відгуків. Як в ті далекі часи коронавірусу... Більшість - позитивні, що відео дало на якусь часинку змогу перепочити, забути про війну, побути в мирному світі. Від тих, хто поїхав, - що хочеться повернутися назад до Львова... За цей зворотній зв'язок я безмежно вам вдячна, друзі 💙💛 Але були і гнівні відгуки, які ділилися на: - не можна постити нічого про жодні будинки, бо то засекречена для ворога інформація - як можна в часі війни знайти час і бажання писати і знімати не про війну. Тут хочу відповісти. Так розумію, що не можна поширювати інформацію про розташування військових та стратегічних об'єктів, військових частин, захисту пам'яток і локацій музейних колекцій. Чи підлягають мої відео під ті категорії, - мені здалося, що ні. А щодо недоцільності в часі війни невоєнних постів - тут я і сама мала сумніви. Але гадаю, психічне розвантаження теж потрібне, адже жодна людина тепер не має балансу, і нам усім тепер потрібна чимала душевна реабілітація... Це вступ, пробачте, що довгий. А тепер моя нинішня історія. Йду собі Середмістям повз одну кам'яницю, яка завжди завжди була закрита. Я там НІКОЛИ НЕ БУЛА. Так, є у Львові будинки, де я ніколи не була, а хотіла. Чула, що там прекрасно, надзвичайно. І тут відчиняються двері. І люди заходять, і виходять, і заходять. І я наважилася зайти! Було фантастично і знову я зустрілася з надзвичайним мешканцем, який виявився родичем самого Модеста Сосенка - геніального українського художника. А звати цього чоловіка Олег Сосенко і він реставрує величезний вітраж сходової клітки. Але досить балакати! Запрошую до перегляду, де ви побачите: - унікальні сходи, в яких павичева сецесія сусідить з неоготикою, - нове клеймо на металі, яке я ще не розгадала, - ліхтар з вітражем, - мереживні скла і світлові колодязі - знак емфітевзису (довічної оренди з датою 1633). і чекаю на ваші відгуки і пропозиції! Слава Україні!