Країна, яка мене обійняла. Шлях до Панами EP 40

Іноді країна — це не просто точка на карті. Іноді країна стає обіймами саме в той момент, коли ти найбільше цього потребуєш. Я заїхав у Коста-Ріку без грошей. А виїжджаю з неї наповнений світлом, вдячністю, теплом і вірою в людей. Ця країна подарувала мені неймовірних людей. Людей, які допомагали, підтримували, відкривали свої серця й ставали частиною моєї дороги. Саме тут я відчув, наскільки багато українців проживають цю мандрівку разом зі мною. Ваші повідомлення, підтримка, донати, слова — допомагають мені рухатись далі. Для мене це безцінно. Саме в Коста-Ріці до мене приїхала мама. Просто обняти свого сина. Просто побути поруч. І це були моменти, які я запам’ятаю назавжди. Природа Коста-Ріки весь цей час тихо лікувала мене. Океан, джунглі, дощі, світанки, тиша — ніби повертали мене до самого себе. Дякую тобі, Коста-Ріка. За людей. За тепло. За життя всередині, яке ти допомогла мені знову відчути. А тепер мій шлях лежить далі — до Панами. Останньої країни перед Південною Америкою. @Spitfireua старенький дякую тобі за цю неймовірну роботу на яку я ніколи не наважувався 00:00 – Інтро: Коста-Ріка, дорога, страх без грошей і вдячність країні та людям. 02:06 – Ранок в Ювіті: дерево, що впало біля будинку, кава й підготовка до виїзду. 03:25 – Виїзд з Ювіти: план їхати до кордону, легкий день, краєвиди й річка з крокодилами. 05:20 – Розмова з місцевими про річку: чи безпечно купатися, жарти про крокодилів і піраній. 07:40 – Зупинка біля магазину: величезна юка, допомога на фермі, пошук ночівлі. 09:20 – Вечір на фермі: купання в річці, відчуття «натуралесси», мурахи по шкірі, роздуми про те, як природа лікує. 11:10 – Про готелі, маму й «дикі» місця: контраст білого простирадла й сирої природи, відчуття, що ліс і рік лікують. 12:25 – Усвідомлення змін: як за рік подорожі він «виліковується», радість від дрібниць, вдячність за життя. 13:40 – Вечірній побут у чоловіка біля річки: ліжечко для пса, курка на вечерю, шум води, комахи. 16:10 – Ранок другого дня: банани, спілкування з місцевими про Панаму й напрямок дороги. 18:15 – Спека та підйоми: жара від асфальту, дегустація місцевого фрукта (щось між сливою й абрикосом), корови на схилах. 21:00 – Ніч у простих людей: стадіон, будинок, де спить, історія про «це хата, а не магазин», але зрештою – вечеря й нічліг. 23:00 – «Оптімус» і дощ: ранок третього дня, збір речей, питання чи їхати під дощем у Панаму. 24:20 – Гігантське дерево: захоплення його розмірами, роздуми про вік і силу природи. 25:20 – Кордон: плутанина з імміграцією, спершу забіг у панамський офіс, потім виїзд із Коста-Ріки (податок 8 доларів), перехід у Панаму. 26:20 – Перші враження від Панами: скромне прикордонне село, прості будинки, думки про бідність і головне – добрих людей. 27:00 – План на вулкан Бару: маршрут на кілька днів, рух у бік зелених гір. 27:30 – Пекарня в Панамі: дорога «космос», зупинка, випічка (емпанада, хліб, солоне й солодке), місцеві добрі люди й запаси «пляцків» на дорогу. 28:20 – Фінал епізоду: попереду стрімкий спуск, пошук ночівлі, надія й легкість від людей і дороги.