Росія повертається у 1991-й: черги за бензином знову стали реальністю

Оберіть зручний спосіб підтримки проєкта 💰:
💸 https://uadd.me/GTBT_UA

Санкт-Петербург, 1991 рік. Набережна Кронверкська, просто біля Петропавлівської фортеці. Довгі черги за паливом за талонами, ліміт — 30 літрів на особу. Журналістка запитує одного водія, скільки він уже чекає.
Дві з половиною години, — відповідає він. — Це якась надзвичайна ситуація? — запитує вона. — Ні. Це нормально.
Через тридцять п’ять років, на тій самій вулиці, біля тієї самої заправної станції знову вишикувалася черга, що налічувала десятки автомобілів.
У вересні доступність бензину — палива, яким користується переважна більшість російських приватних автомобілів — у другому за важливістю місті Росії впала до 20 %.
Для мешканців Санкт-Петербурга кампанія дальніх ударів з боку України вже не є чимось абстрактним.
Ціни на пальне зростають такими темпами, яких не було з початку війни, тоді як у багатьох місцях просто знайти пальне стало справжнім викликом.
І зараз ця кампанія досягає цілей, розташованих на відстані до 3 000 км. Саме на такій відстані від України розташовані газопереробні підприємства Ямало-Ненецького автономного округу. Ямал і комплекс «Новий Уренгой» є найглибшими цілями на російській території з початку війни.
За цим послідував найбільший на сьогодні український удар по Москві та прилеглих районах, спрямований, серед іншого, на нафтопереробний завод у Капотні — один із найбільших об’єктів такого типу в Росії.
Сукупний ефект цих ударів, що завдаються у широкому масштабі з середини 2025 року, помітний на всіх рівнях російської держави.
Ще гірше для російського бюджету те, що Москва лише зараз починає стикатися з драматичним падінням експорту нафтопродуктів, частину яких їй навіть довелося імпортувати. Навіть високі ціни на світових ринках не можуть компенсувати ці втрати. Доходи Росії від нафти та газу впали до 424 млрд рублів — одного з найнижчих місячних показників за останні шість років.
Але Росія теж не має наміру припиняти свою кампанію. Тільки в серпні вона запустила майже 5 000 ударних засобів різних типів. Це не був рекордний місяць, але зміна є фундаментальною. Повільніші «Шахеди» з поршневим двигуном дедалі частіше замінюються набагато швидшими реактивними дронами «Геран-4» та «Геран-5», крейсерська швидкість яких перевищує 500 кілометрів на годину. Як наслідок, українські стратегічні об’єкти також піддаються ударам майже щодня, а за словами українських посадовців, російська кампанія ставить під загрозу експорт на суму близько 40 млрд доларів на рік.
Розглянемо це детальніше.