Нова карта корисних копалин

Літій, нікель, кобальт: нова нафта 21-го століття Оберіть зручний спосіб підтримки проєкта 💰: 💸 https://uadd.me/GTBT_UA Існує велика ймовірність, що маленька батарейка у вашому смартфоні містить літій з чилійських родовищ, індонезійський нікель, а також кобальт, видобутий на конголезьких шахтах, які контролюються китайцями і на яких працюють місцеві діти. Критично важливі мінерали та рідкісноземельні метали сьогодні стали центром геополітичного суперництва між державами. Тому що той, хто контролює критичні мінерали, контролює майбутнє. «Ви не можете виробляти чисту енергію без [брудної] видобувної промисловості» - ці слова директора Advanced Magnet Lab чудово відображають парадокс нашого часу. З одного боку, ми говоримо про декарбонізацію та зелену трансформацію, а з іншого - для цього потрібна безпрецедентна експлуатація природних ресурсів. Один електромобіль потребує в шість разів більше корисних копалин, ніж автомобіль з двигуном внутрішнього згоряння, а вітрова електростанція - в дев'ять разів більше, ніж газова. Лише за два роки, з 2021 по 2023 рік, ціни на карбонат літію - ключовий елемент для електричної революції - зросли на понад 400%, а потім впали на 80%. Ця кардинальна зміна не лише потрясла автомобільний ринок, а й ознаменувала початок нової ери геополітичної конкуренції за ресурси. На карті світу з'явилися нові точки впливу: «літієвий трикутник» у Південній Америці, кобальтові шахти в серці Африки чи індонезійські родовища нікелю. Без цієї сировини не існує сучасних смартфонів та електромобілів. Ми є свідками фундаментальних змін - вже не тільки нафта і газ, але й метали стають «паливом» 21-го століття. Контроль над видобутком, переробкою та розподілом критично важливих корисних копалин зараз проводить нові лінії фронту в глобальній боротьбі за домінування. І в цій битві є один явний лідер - Китай, який сьогодні контролює 70% світового видобутку рідкісноземельних металів і більше половини потужностей з переробки літію, нікелю та кобальту. Як комуністичний гігант прийшов до монополізації ринку ресурсів майбутнього? Як Захід намагається змінити цю ситуацію? І що все це означає для зеленої трансформації, яку Європа взяла на себе зобов'язання здійснити? Ласкаво просимо до «Доповіді двадцятих».