Затока Мексики показала мені, що гори — мій дім. EP. 22

Відпочивши в чарівній сім’ї Карлоса, де його мама подбала про мене, наче про рідного сина, я знову вирушив у дорогу — цього разу до Мексиканської затоки. Але вже через кілька днів, коли я опинився на рівні моря, зрозумів: мені там важко дихати. Вологість буквально виснажила мене — і я відчув, що маю повертатися назад, туди, де живе мій спокій. У гори. Туди, де кава, де краєвиди, де повітря свіже, а люди — з глибокими очима. Там я почав шукати місце, щоб просто відпочити й відновити сили.