Миньковецька держава, мертве місто Сокілець, водоспад Бурбун. Велохащі серія 1

Особливу увагу та окреме відео в майбутньому потрібно приділити дуже колоритній особистості графа Ігнація Сцибора-Мархоцького, який сам себе називав польсько-російський Сократ, а також Dux (вождь). Гроти, якими ми гуляємо та в яких пасуться корови, побудовані саме Мархоцьким, навмисно у такому стилі, аби придати їм віку, будувалися вони для вшанування джерельної-лікувальної води та щоб надати місцевості більшого антуражу та колориту. Через якість зйомки я не включив до відео фрагменти з розповіддю про те, що Мархоцький мав дуже напружені відносини з церковниками, через проведення ним так званих поганських свят та ритуалів, вшанування стародавніх богів. Крім близько двох десятків сіл Миньковецької держави, граф володів відомими на сьогодні селами, що біля Одеси: Грибівка, Роксолани, Алтестово, а також заснував село Кароліно-Бугаз. Варто згадати, що в побудованій у Миньківцях друкарні Ігнацій вперше польською мовою надрукував Шекспіра та займався ще безліччю дивних та не зрозумілих для інших землевласників справ. До сьогодні в селах колишньої "держави" про Мархоцького залишилися лише позитивні спогади. Фамільний склеп, у якому був похований цей унікал у селі Притулівка, на жаль, не зберігся. Міфічний, могутній та моторошний Сокілець теж, звичайно, потребує окремої уваги та кількаденної експедиції, але те краще робити, коли ще не піднялась така густа зелень.