Ми – українці – мужні й чесні люди

З да́вніх даве́н ми нашу зе́млю боронили. Ми – українці – мужні й чесні люди А хто іде́ з війно́ю – ду́ші тут губи́ли Так за́вжди бу́ло, є і бу́де. Обороняли рі́дную країну, Кня́зі плекали мир на зе́млях цих Відсто́ювали ге́тьмани Вкраїну, Ведме́дів вправно заганя́ли у барлі́г. На Синіх Во́дах ві́дсіч орді́ да́ли Під Коното́пом москалів розби́ли, В Холо́дному Яру́ їх розтопта́ли Мі́шку орди́нського столі́ттями громи́ли. Якусь малу́ безза́хисну твари́ну Напевно змо́же зни́щити ведмідь Або напа́сти мо́же він зі спи́ни Злякати во́рога, який ще спить Та світ людей у нас, а не тварин Тому боя́тися ведме́дя марно Прибо́ркують їх люди і за тим – Ведмеді в цирку виступа́ють гарно Ідіть, прокля́ті, геть із України! І цього ра́зу вже не поверта́йтесь Бо ріки крові потечу́ть на ва́шій батьківщині. Ви з українцями не гра́йтеся. Імперським і́гом і на Русь ви посяга́ли, А захища́ли її київські дружи́ни. Від ва́с же захища́ли, від нава́ли. Се́рце Русі́ - це се́рце України. Ви намага́лися нас все життя гноби́ти, Нас виріза́ли й голодом мори́ли. Ми не забу́дем, скі́льки будем жити. Нас об’єдна́ли ви, а не скори́ли. Ми не одне життя покла́ли на вівта́р. Бо Україна – як форте́ця із пітьми́. Вона спиня́ла і монго́лів, і татар. Від мо́року москви́ тримає світ грудьми́, Ми жи́ли на своїй землі, і будем жи́ти. Ще со́тні-тисячі́-мільйо́ни літ За нами правда, сила, нас не погубити. За нами во́ля, і за нами уве́сь світ. Ми – українці – мужні й чесні люди А хто прийшо́в з війно́ю – ду́ші тут згуби́ли Так за́вжди бу́ло, є і бу́де Ми просто зе́млю нашу борони́ли. Слава Україні! Смерть Ворогам!