- 1
1:22:10Юрій Бажал про "Теорію економічного розвитку" Йозефа Шумпетера - 2
1:15:22Про книгу Еріка Райнерта «ЯК БАГАТІ КРАЇНИ СТАЛИ БАГАТИМИ… І ЧОМУ БІДНІ КРАЇНИ ЗАЛИШАЮТЬСЯ БІДНИМИ» - 3
1:17:53Володимир Панченко про "Національну систему політичної економії" Фрідріха Ліста - 4
41:18Алла Дубровик-Рохова про ювілейний звіт для Римського Клубу "Come On!" - 5
1:27:03Олексій Жмеренецький про книгу Джозефа Стігліца "Люди, влада і прибуток" - 6
1:17:27Віктор Галасюк про книгу Чандрана Наїра "Держава сталого розвитку" - 7
57:52Валерій Юзба про книгу Шошани Зубофф "ЕПОХА КАПІТАЛІЗМУ СПОСТЕРЕЖЕННЯ" - 8
56:34Лідія Шинкарук про книгу Герхарда Менша «ТЕХНОЛОГІЧНИЙ ПАТ: ІННОВАЦІЇ ДОЛАЮТЬ ДЕПРЕСІЮ» - 9
1:40:45Володимир Власюк про книгу Лі Куан Ю «Із третього світу в перший. Історія Сингапуру: 1965 - 2000» - 10
1:14:33Юрій Прозоров про книгу Девіда Ґребера "БОРГ. Перші 5000 років" - 11
2:02:55Олександр Вальчишен про книгу "ЯК СТАБІЛІЗУВАТИ НЕСТАБІЛЬНУ ЕКОНОМІКУ" Хаймана Мінськи - 12
1:09:31Д.Кисилевський про книгу "Чому Азії вдалося" Джо Стадвелла - 13
1:33:52Про книгу "У пошуках добробуту" | Доповідь Римському клубу - 14
1:33:36Лідія Пащук про книгу "23 прихованих факти про капіталізм" - 15
38:23Іван Нагорняк про книгу Маріани Маццукато «Mission Economy A Moonshot Guide to Changing Capitalism» - 16
1:24:35В.Власюк про книгу Ручіра Шарми «Злет і занепад країн: хто виграє та програє на світовій арені» - 17
1:04:21Лідія Пащук про книгу «Гамільтон проти Волл-стріт: основні принципи американської системи економіки»
1:22:06Про книгу "Будівництво спроможності держави" | Гарвардський бестселер- 19
1:18:30Фрідріх Ліст | Вступ до Національної системи політичної економії - 20
22:08🟩 Ідеї професора Райнерта #1. Як багаті країни стали багатими... - 21
23:25Лі Куан Ю передбачив майбутнє США! 👉Що не врахував Рей Даліо? - 22
1:44:09ПАРАДОКС ПРОЦВІТАННЯ: відкрита розмова про інновації в Kmbs - Уся серія
Відео 1822
Про книгу "Будівництво спроможності держави" | Гарвардський бестселер
649 переглядів на YouTube · опубліковано
Про книгу "Будівництво спроможності держави" | Гарвардський бестселер Віктор Галасюк - український економіст та громадський діяч, президент Української асоціації Римського клубу, член-кореспондент Всесвітньої Академії науки та мистецтва, доктор економічних наук. Якщо моя улюблена книга про економіку “Як багаті країни стали багатими... І чому бідні країни залишаються бідними” Еріка Райнерта розповідає, ЩО треба робити для економічного успіху, то книга, яку Ви тримаєте в руках, розкриває секрет, ЯК забезпечити спроможність для реалізації обраної політики. Адже одних лише правильних рецептів замало. Їх утілення в життя – справжнє мистецтво. Інтуїтивно ми прагнемо простих і швидких рішень. Однак у складних динамічних системах вони частіше поглиблюють проблеми, аніж вирішують їх. “Все має бути зроблено так просто, як тільки можливо, але не простіше”, – казав Ейнштейн. Автори книги “Будівництво спроможності держави. Факти. Аналіз. Дії” наочно ілюструють цю важливу думку на прикладі соціальних систем та державного управління. Багато хто вважає, що достатньо запропонувати політикам чи держуправлінцям правильні рецепти або прийняти оптимальні рішення – і справу буде зроблено. В реальності, зазвичай, ми стикаємось не з дефіцитом ідей, експертів чи планів, а з тим, що навіть найкращі ініціативи залишаються на папері. Взагалі-то, розробити розумну політику – зовсім не те саме, що втілити її в життя. Скільки чудових проєктів залишились без реалізації через “нездатність системи”! Організаційна спроможність до втілення прийнятих рішень не менш цінна за їх якість. Адже зміст політики вдосконалити значно швидше, аніж розвинути спроможність її реалізації. А без такої спроможності неможливо “бути, а не лише робити вигляд”. Автори підкреслюють, що ця спроможність є характерною ознакою “розвиненості” як для організацій, так і для держав. Погана новина: таку спроможність не можна “імпортувати” чи позичити. Та надія є: її можна виростити. Причому виростити тут і зараз, в реальних умовах, у тому середовищі, де з її допомогою потрібно вирішувати конкретні проблеми. Не треба чекати ідеальних інституційних умов, бо дочекатись їх неможливо. Скільки разів ми в Україні чули від експертів різних мастей, що спочатку треба полагодити інституції (правоохоронну систему, судочинство, виборчу систему, освіту, ціноутворення та конкуренцію) і, ніби, тільки після цього ми зможемо зростати економічно. Ендрюс, Притчетт та Вулкок доводять протилежне: успіх породжує якісні інституції, а не навпаки. Цю думку розділяють як авторитетні однодумці, наприклад, Ерік Райнерт (“Як багаті країни стали багатими... І чому бідні країни залишаються бідними”), так і впливові опоненти, як-от Аджемоглу і Робінсон (“Чому нації занепадають”). Ще один важливий аспект: вирішення амбітних завдань та подолання серйозних викликів потребує потужної спроможності до реалізації політики. Автори (до речі, в унісон з членом Римського клубу, Чандраном Наїром) наголошують на цінності сильної держави, зазначаючи при цьому, що країна може бути і демократією з низьким рівнем спроможності, і автократією з високим. Однак розуміння та врахування реального контексту, багаторівнева діагностика проблем, створення простору для змін, консолідація ресурсів і залучення союзників, визначення пріоритетів та конструювання підходящих рішень, їх ітеративне втілення та постійне вдосконалення через численні експерименти та помилки – точно не найлегший та найпопулярніший шлях. Автори демонструють, як різні країни раз за разом потрапляють у пастку конформізму та мімікрії замість того, щоб стати на шлях розвитку. Увага приділяється переважно самолегітимації, а не розвитку функціоналу. Адже реформаторам значно простіше й вигідніше виконувати зовнішні приписи та шаблонні рекомендації в гонитві за швидкою “винагородою” – кредитами та грантами, схваленням з-за кордону чи серед “експертів”, популярністю в ЗМІ, – аніж займатись глибинним вдосконаленням ввірених їм систем. Це не випадково, бо другий шлях – складніший, довший та значно ризикованіший. Такий шлях не гарантує результату, а лише створює можливість, хоча саме він розкриває потенціал розвитку, даючи не рибу, а вудку. Ендрюс, Притчетт та Вулкок не просто розкривають глибинні причини того, чому численні реформи “не злітають”. Вони не лише демонструють, що успіх неможливо “імпортувати”, а тільки створити власними цілеспрямованими зусиллями. Автори пропонують переконливу альтернативу непрацюючим, оманливим і навіть небезпечним шаблонним рішенням – підхід «проблемно-обумовленої ітераційної адаптації» (problem-driven iterative adaptation, PDIA). Це новітня комплексна методологія, якій присвячено окремий розділ на сайті Гарвардського університету, і яка набуває все більшої популярності в світі. #економіка #Галасюк #фінанси
Коментарі
Щоб написати, увійдіть.
Коментарів ще немає. Ваш буде першим.
