Відео 40369
Музей Івана Левинського: лекція Ігора Жука "Іван Левинський та його будівельна фірма: хроніка 1910-х
483 перегляди на YouTube · опубліковано
10 зустріч "Архітектури Львова" (І частина), відео Ганни Стасишин, 11.11.2017 🎥 Опис відео Лекція Ігоря Жука, доцента кафедри історії Українського католицького Університету, присвячена завершальному та драматичному періоду життя та діяльності видатного львівського архітектора та підприємця Івана Левинського (1910-ті роки). У доповіді розкриваються маловідомі факти про кризу будівельної фірми Левинського напередодні Першої світової війни, його переслідування та арешт російською окупаційною владою, повернення до Львова та останні роки життя, позначені зведенням рахунків з боку професійних конкурентів та нової польської адміністрації. Лектор наголошує, що смерть Левинського (1919 р.) настала на тлі постійних переслідувань та відмови присягнути польській державі. 🧑🏫 Довідка: Персоналії Іван Левинський * Народження/Смерть: 6 липня 1841, Долина — 4 липня 1919, Львів. * Діяльність: Архітектор, інженер, винахідник, педагог та один із найвидатніших будівельних підприємців Галичини кінця ХІХ – початку ХХ століття. * Освіта та Кар'єра: Закінчив Технічну академію (згодом Львівська політехніка) () та отримав промислову концесію у 1881 році (). * Фірма: Його будівельна фірма стала флагманом будівельної промисловості Львова, утримуючи лідерство понад три десятиліття (). * Тандем: Близько 1890 року разом із професором Юліаном Захарієвичем створив неформальний професійний тандем (), розпочавши забудову зразкової колонії на Кастелівці (). * Позиція: Був значним забудовником українських інституцій та символом українізації міського простору (). Ігор Жук * Посада: Доцент кафедри історії Українського католицького Університету (УКУ) (). * Спеціалізація: Історія архітектури "довгого" ХІХ століття, історія будівельної промисловості Львова. 🏗️ Аналіз будівельної фірми та останні роки (Хроніка 1910-х) * [] На початку 1910-х років підприємство Левинського почало поступатися конкурентам, що свідчило про період певної кризи, яка посилилася економічною кризою 1913 року (). * [] Левинський домінував на ринку через свою професійну спільноту – групу архітекторів, пов'язаних із ним та Юліаном Захарієвичем, до якої належав, зокрема, Тадеуш Обмінський. * [] Професійне середовище Львова було сповнене "професійними дуелями", однією з яких був гострий конфлікт, що призвів до відсторонення Владислава Садовського (автора фасаду Головного вокзалу) від подальшої реалізації проєкту (). * [] Проєкт Українського театру (на площі Шашкевича) зазнав прихованої критики у польській пресі (журнал "Світ") під виглядом рецензії, спрямованої проти Левинського. * [] Серйозний удар по бізнесу стався близько 1911 року, коли магістрат відмовив Левинському у затвердженні плану забудови цілого кварталу на вулиці Набєляка (теперішня вул. Котляревського, 67) (). * [] На прикладі забудови на вулиці Бандери, 3 і 5, видно ознаки конфлікту інтересів, оскільки фірма Левинського виконувала проєкт, а фасади опрацьовував Альфред Захарієвич-молодший, який на той час був головним архітектором Львова. * [] Перша світова війна принесла тяжкі випробування: під час російської окупації (з вересня 1914 р.) до його помешкання приходили, грабували його фабрику, а його самого нав'язливо змушували до військово-будівельних робіт (). * [] Щоб зберегти своїх людей, Левинський зважився на будівництво кількох об'єктів гуманітарного характеру (шпиталів) для поранених. * [] 4 березня 1915 року його було заарештовано і вивезено з міста (). Він залишив поспіхом написаний заповіт, включивши до нього Товариство "Праця" та архітектора Яна Левинського (). * [] У 1916 році він перебував у Києві () і повернувся до Львова наприкінці 1918 року після підписання Берестейського мирного договору (). * [] Після повернення він став жертвою кампанії, оскільки його звинувачували у "господарських симпатіях" до росіян (), що призвело до ініціювання службового розслідування австрійською владою (). * [] 14 травня 1919 року Іван Левинський відмовився скласти присягу вірності новоствореній польській державі, внаслідок чого був негайно звільнений з усіх службових посад і йому було припинено платню (). * [] Іван Левинський помер 4 липня 1919 року. Лектор припускає, що національна політична риторика була лише прикриттям для "зведення рахунків Львівського будівельного бізнесу" проти домінуючого конкурента (). Музей Івана Левинського: лекція Ігора Жука "Іван Левинський та його будівельна фірма: хроніка 1910-х" Тривалість: Дата публікації: 11.11.2017
Коментарі
Щоб написати, увійдіть.
Коментарів ще немає. Ваш буде першим.