ХРЕЩЕНИЙ БАТЬКО КНЯГИНІ ОЛЬГИ.КОСТЯНТИН ПОРФІРОГЕНЕТ.ІСТОРИК.АРХІТЕКТОР.НАУКОВЕЦЬ(945-959рр).

Костянтин VII Порфірогенет (Багрянородний) був візантійським імператором із Македонської династії, чиє правління охоплювало період з 913 по 959 рік. Його прізвисько «Порфірогенет» означає «народжений у пурпурі». Він відомий не тільки як державний діяч, а й як учений, письменник і енциклопедист, який справив значний вплив на візантійську культуру та управління. Костянтин активно займався реформами в управлінні та дипломатією, зміцнював кордони імперії та розвивав зв'язки із сусідніми державами, зокрема з Руссю та західноєвропейськими країнами. Костянтин VII Порфирогенет, хоча й відомий насамперед як письменник і вчений, також зробив значний внесок у будівництво та розвиток архітектурної традиції Візантії. Його правління стало епохою культурного розквіту, і він активно використовував архітектуру та декоративне мистецтво для зміцнення імперської влади та вираження величі Македонської династії. Він додав нові зали, прикрашені мозаїками, фресками та скульптурами, що відображають імперську символіку. Зал Хрисотриклінія - одна з головних приймальних зал палацу, була реконструйована для проведення пишних церемоній. Тут використовувалися складні орнаменти, позолота і мармур. Імператор прагнув, щоб архітектура виражала божественну природу імператорської влади. Придворні зали прикрашали сценами, що прославляють досягнення династії, а також складними алегоричними зображеннями, пов'язаними з християнською вірою і візантійською ідеологією. Костянтин підтримував зведення та реконструкцію церков. Їхній інтер'єр вирізнявся вишуканими мозаїками, на яких часто зображували сцени з життя Христа, Діви Марії та святих, а також портрети членів імператорської родини. Іновації в церемоніях Костянтин розробив складні сценарії придворних церемоній, які використовували архітектурний простір для посилення драматичного ефекту. У його трактаті «Про церемонії візантійського двору» детально описано, як ці церемонії відбувалися у спеціально організованих залах і як інтер'єр створював атмосферу величі та святості. Костянтин продовжив візантійську традицію використання мозаїк для прикраси храмів і палаців. Однак при ньому мозаїки стали більш деталізованими, з акцентом на глибину зображення і використання золотого фону. Широко застосовували мармур, слонову кістку, дорогоцінне каміння та емалі. Хоча багато з його будівельних проєктів не збереглися до наших днів, джерела, включно з його власними працями, свідчать про масштабність і розкіш цих починань. Діяльність Костянтина як покровителя наук і організатора наукової праці сприяла збереженню і систематизації античної спадщини, а також створенню унікальних візантійських енциклопедій і трактатів. Костянтин VII організував своєрідну «академію» при дворі, де збиралися вчені, філософи, історики, юристи і богослови. Він особисто курирував їхню роботу, надихаючи на створення праць, які стали основою візантійської науки і літератури. За Костянтина було значно розширено імператорську бібліотеку, де зберігалися рідкісні рукописи, праці античних авторів і християнських мислителів. Імператор особисто займався пошуком і копіюванням текстів.При дворі працювали скрипторії, де переписували й оздоблювали книжки, включно з науковими трактатами. Костянтин VII активно підтримував переклад та адаптацію праць античних авторів. Це давало змогу зберегти античні знання, які в подальшому вплинули на розвиток європейської науки.За його часів перекладалися праці Аристотеля, Галена, Птолемея та інших мислителів.Також створювалися адаптовані версії складних текстів для ширшого кола читачів. У період правління Костянтина VII Багрянородного Візантійська імперія доклала значних зусиль для повернення острова Крит, що перебував під контролем арабів з 820-х років. Крит слугував базою для піратських нападів на візантійські території, що робило його повернення стратегічно важливим для імперії. 949 року Костянтин VII організував військову кампанію зі звільнення Криту. Флот із 60 кораблів під командуванням патрикія Костянтина Гонгіла був відправлений до острова. Однак через недостатню підготовку і недооцінку противника експедиція зазнала невдачі: візантійські війська були розбиті, і лише деякі змогли повернутися. Незважаючи на поразку, Костянтин VII продовжив підготовку до нової експедиції. 960 року, вже після його смерті, під керівництвом полководця Никифора Фоки візантійська армія знову висадилася на Криті. Облога столиці острова, фортеці Іракліон, тривала з осені 960 року до весни 961 року і завершилася взяттям міста, що призвело до повернення Криту під контроль Візантії. #подкаст #візантія #історія #освіта #наука #римськаімперія #політика #війна