Громадянська війна Цезаря. Частина І. Від Рубікону до Брундізія

Збираємо на дрони та опитку до них для 206-го батальону ТрО: Посилання на банку https://send.monobank.ua/jar/6fqhQzHPws 💳Номер картки банки 5375 4112 0344 2558 Стань спонсором каналу: https://www.youtube.com/@parabellum_ua/join Підтримай випуск нових відео донатом: https://send.monobank.ua/jar/5y7vgUoLV3 5375 4112 2111 8735 Магазин мерча: https://spqr.fatline.biz Музика з наших відео: https://share.epidemicsound.com/xk7k44/?playlist=v52c4pi21vban2h7s1ko8x0z2vhuzz7q Долучайся до нас в телеграмі: https://t.me/+EF5iDMDzHkg5ZDI0 Або в твітері: https://twitter.com/Legatus_SPQR чи в BlueSky: https://bsky.app/profile/spqr.bsky.social Гай Юлій Цезар воював у Галлії 9 років. Перемоги, здобутих Цезарем на полі бою принесли йому славу, багатства та популярність серед простих римлян. Але також наробили йому багато ворогів серед римської знаті. Його повноваження як проконсула закінчувалися першого березня 49-го року. Після цього він мав розпустити свої війська та повернутися до Риму як цивільна особа. В Сенаті в той час більшість мала партія Оптиматів ворожа Цезарю, який належав до партії Популярів. Оптимати не приховували того, що як тільки Цезар складе з себе проконсульскі повноваження та повернеться до Риму його віддадуть під суд за числення перевищення повноважень, за часи його проконсульства. До Оптиматів долучився і колишній друг та зять Цезаря – Гней Помпей Великий. Цезар пробував домовитись з Сенатом і Помпеєм, щоб його проконсульські повноваження було продовжено на півроку, щоб він мав змогу повернутися до Риму як проконсул, та балотуватися на консульську посаду. Цеб унеможливило віддання його під суд, адже консули та проконсули під час виконання своїх повноважень не підлягали суду. Сенат вчергове зажадав щоб Цезар розпустив військо та склав повноваження. Тоді Цезар прийняв рішення діяти. На початку 49 року він був на зимових квартирах в Равенні маючи з собою лише тринадцятий легіон. Решта його військ була зимувала в Галлії по інший бік Альп. Щоб приховати свої наміри Цезар відправив війська вперед, а сам лишився в Равенні та влаштував великий бенкет. Але як тільки наступила ніч та гості розійшлися він потайки вирушив за військом. Він наздогнав тринадцятий біля річки Рубікон, яка відокремлювала Цизальпійську Галлію від Італії. Це був вирішальний момент. Вартувало тільки перейти річку і зворотної дороги вже не буде. Якщо він ступить з військом на італійську землю це означатиме війну. Ми знаємо про ці події завдяки розповіді історика Гая Светонія Транквілла. Цезар стояв з військом у нерішучості розмірковуючи та зважуючи усі можливі наслідки. В цей момент неподалік з’явився невідомий хлопець, який почав грати на сопілці. На звуки музики збіглося багато легіонерів Цезаря, серед яких були тубіцини, тобто легіонні трубачі. Хлопець раптово схопив в одного з них тубу, протрубив бойовий сигнал, та поплив до протилежного берега. Цезар сприйняв це як знак, та вигукнув “Вперед! вперед куди нас кличуть знамення богів, та несправедливість супротивників. Жереб кинуто!” Коли в Рим прийшла звістка про ці події місто охопила паніка. Консули Луций Корнелій Лентул Крус та Гай Главдій Марцелл, а разом з ними і більшість магістратів втекли з Риму до Капуї. Містом ходили чутки нібито Цезар може з’явитися в Римі щомиті і що нібито його кавалерійські роз’їзди вже поруч з Римом. Головнокомандувачем республіканців був Гней Помпей Великий. Але такі дії Цезаря стали несподіванкою навіть для нього. Піддавшись чуткам Помпей вирушив до південної частини Італії, де стояли вірні йому легіони.