Сергій Жадан - Жінка за тридцять доларів (2023) #поезіяукраїнською

Жінка за тридцять доларів © Сергій Жадан Зима обступила місто, для тих, хто тягається від самого ранку без жодних справ не найкраща пора. Біси і пияки розбіглися по вокзалах, гріються в кабінках для фотографування, не виходять назовні. Ці небеса в розширених алкоголем зіницях підлітків, їхній голос, що завмирає, коли вони говорять про жінок — як вони п'ють червоне вино, як вони роздягаються, як вони знічено плачуть, розмазуючи гарячу помаду по одягу і серветках. Життя тобі дістанеться рівно стільки, скільки ти зумієш зігріти власним подихом і долонями — сніг над рікою і рештки тютюну й цукру в помешканні і я зможу завжди сказати: бувай, дівчинко, країна, в якій я живу, можливо саме тому і не розвалилась, що в ній іще кілька людей люблять одне одного — без істерики і презервативів, просто перемовляються якимись словами, зустрічаються десь на вулиці, навіть не знаючи до пуття де ці жінки п'ють своє червоне вино, де вони прокидаються, а потому знічено плачуть, розмазуючи гарячу помаду по шкірі і по серветках. Ти дивитимешся на світ за своїми вікнами, на світ, з усіма небесами, що пливуть його поверхнею, і думатимеш, що навіть якщо вони зможуть перезимувати і цього разу, що вони робитимуть зі своєю морокою? — адже так чи інакше від нас залежить так мало, життя знай собі триває без кінця і початку і по кожній великій любові залишаються порожні зали очікування.