Сергій Жадан, Я стріну тебе при воротах, Анно (поезія українською) (2021)

Я стріну тебе при воротах, Анно, на площі спокою, в годину співу. Буду повільно і невблаганно надходити в небі на теплу зливу. Сприймеш нарешті дощ як суміш, винайдену в алхімічних ретортах. Але я тебе не забуду, чуєш? Я зустріну тебе при воротах. При брамі, незамкненій від світання. При кам’яному німому будинку. Діти відгукуються на вітання, дивуються на незнайому жінку. При тихій брамі, о цій годині, при золотому її світінні. В любові, як у великій родині, все тримається на терпінні. Прийдуть ремісники під вежі, стануть славити жовтий камінь, сонні жінки в домашній одежі будуть виходити з пекарень. Прийдуть і стануть попід стіною люди з дивними іменами. Важливо, щоб ти зустрілась зі мною, щоб все це сталося поміж нами. І ці години – щоразу довші. І ще одна втрата або нагода. І гірко від того, що повагом з площі зникає вранішня прохолода. І легко від того, що понад дворами тихнуть кроки міської сторожі. І щемко від того, що є ці брами, ці міста і ці перехожі. Світ вогнів і тісних помешкань, світ дощів і тонкого проміння, світ, у якому прошак найменший заслуговує на розуміння. Місто поділу і вертання. Де ти ходила, нічна тривого? Час для видиху і огортання. Несподіваного. Головного. 🕊️ Підписатися в інстаграмі: https://cutt.ly/OhAqPzO на ФБ: https://cutt.ly/GhAqSO