Катерина Калитко, Чи ти досі мій ближній? (поезія українською) (2021)

Чи ти досі мій ближній? Дитя хворобливого дня Від тваринної плоті ти хрустко відломуєш крила Гіркнуть вина імен що у горлі іще струменять Що я знала про світ у якому тебе так любила Тут монети облич розсипаються ямами площ Смолоскипи розмов у провулках тріпочучи гаснуть Тут птахи – дітлахи наших усмішок (світло й тепло) Цього міста немає кому ж ми належали власне Тут викришує вітер веселих очей вітражі Маки ран обриває із поля стражденного тіла Чи немає рятунку від холоду снів і зчужінь Чи не можна вернути усіх кого я відпустила Наші віщі вуста так стражденно сьогодні мовчать Ти обпечений світлом тримаєш мене за зап’ястя Так стискав гладіатор гаряче руків’я меча Так ступають по вітрі коли не бояться упасти Я читаю тебе як осліплі читають книжки Або ти мені ближній або існування – полова Твоє горло раптово як гирло святої ріки Вибухає піснями і світ починається знову. 🕊️ Підписатися в інстаграмі: https://cutt.ly/OhAqPzO на ФБ: https://cutt.ly/GhAqSO