юрко іздрик, о боже... як вперто ти йдеш в нікудѝ (поезія українською) (2021)

о боже.. як вперто ти йдеш в нікудѝ (хоч правильно буде – «в ніку́ди») і марно благати тебе: не іди – ніщо вже тебе не остудить бо чуєш ти поклик не голос не глас а поклик – тваринний? дитинний? для тебе ніщо поза ним не указ у цьому і – першопричина а друга причина у тому що ти цілком божевільна причинна і чуєш лише свій таємний мотив йому підкоряючись плинно веде тебе поклик несе течія і в кайф тобі в тому потоці ніхто не посміє сміятись як я чи скалку шукати ув оці не слухай нікого – лети і пливи у далі свої неможливі лиш той хто щасливий – той справді живий і мудрий лиш той хто щасливий 🕊️ Підписатися в інстаграмі: https://cutt.ly/OhAqPzO на ФБ: https://cutt.ly/GhAqSO