“Маяк” складний фільм, і, безумовно, залишить вас в роздумах навіть після завершення фінальних титрів.
Цю стрічку варто дивитися тим, хто цінує неординарність, символізм та особливу, похмуру атмосферу. Кожен кадр, кожен елемент візуального та звукового дизайну максимально занурює глядача у загадковий сюжет. #маяк #паттінсон #дефо

Збір з відео – завершено!

ДЛЯ тих хто бажає ПІДТРИМАТИ КАНАЛ:
😽 monoбанка: https://send.monobank.ua/jar/3dkY96Yyqx
☕ Buy Me Coffee: https://bmc.link/adeptKYIV

ТАЙМЛАЙН:
00:00 – Вступ
00:36 – Початок зйомок
00:4:34 – Сенс фільму та візуальна складова
00:7:49 – Тож, які висновки?

–
Спочатку режисер Роберт Еґґерс хотів взяти за основу для сценарію, твір Едгара Аллана По про доглядача Маяка, який втратив здоровий глузд. Проте за іронією долі, цей сценарій Еґґерса не було завершено. Брат Роберта Макс не відчував потенціалу у сучасній інтерпретації розповіді Алана По, та вирішив піти іншим шляхом. Фільм частково заснований на реальних подіях. Джерелом натхнення стала ситуація, що сталася у 1801 році і отримала назву “Інцидент на маяку Смоллс” / smalls lighthouse tragedy/ Двоє чоловіків Томас Гріффіт та Томас Хауелл, були доглядачами маяка. Хауелл загинув при нез’ясованих обставинах, що були кваліфіковані як нещасний випадок. Маяк, що ми бачимо у фільмі, був побудований з нуля. Оскільки після довгих пошуків, режисер так і не знайшов того самого, який би відповідав його візуальному баченню. Такі ж страждання вибору його спіткали при підборі акторки на роль русалоньки. Як розповіла Валерія Караман в “Безкровному подкасті”, дружина Еґґерса помітила її в одному фільмі на фестивалі короткометражних фільмів. Та одразу надіслала її фото Роберту. Після того, як він побачив, що Караман виглядає саме так, як і вимагає персонаж, він одразу затвердив її на роль. Щоб досягти всіх необхідних відтінків, у фільмі використовувалися доволі креативні кольорові трюки. Якщо ви порівняєте повнокольорові версії кадрів з монохромними, то побачите, що персонажі одягнені в цікаві кольори. Це вбрання більше нагадує печворк з клаптиками різного відтінку. Така хитрість була використана, щоб забезпечити відповідний чорно-білий контраст на екрані. Роберт Еґґерс хотів надати фільму вінтажного відчуття. Тому співвідношення сторін у кадрі становить 1,19:1. Окрім стилістики епохи, яка зображена у фільмі, це також мало викликати у глядача відчуття клаустрофобії, ніби він застряг на острові разом з двома Томасами. Для фільмування було обрано особливий тип 35 міліметрової плівки. А саме: Eastman Double-X 522, яка коштує близько 300 доларів за бобіну. Ця плівка відома тим, що демонструє багато контрасту при чорно-білій зйомці. Щодо камери, то вибір пав на стареньку Panavision. Найкращий спосіб описати звуковий супровід, що лунає у фільмі – це статичні звуки, що йдуть з найвіддаленіших і найтемніших глибин космосу. Композитор Марк Корвен для роботи над проектом надихався андеграундним типом музики, який зазвичай називають Harsh Noise, а японський нойз-проект Merzbow (яп. メルツバウ), ймовірно, є найкращим прикладом цього жанру. Ті хто вільно володіють англійською та дивилися фільм в оригіналі, мабуть пригадують відчуття, коли здалося, що їх англійська не така вже “вільна”. Це пояснюється особливістю діалекту який було обрано для героїв фільму. Роберт та Макс Еґґерси взяли за основу для його створення роботи письменниці Сари Орне Джеветт, стилістика творів якої майже ідеально відповідала часу, місцю та способу життя персонажів, представлених у фільмі.