Найбагатше морське дно світу? США і Китай полюють за металами

Українська Школа Управління https://ushu.ua/ — простір розвитку керівників, де управління розглядають як професійну майстерність роботи зі складністю, людьми та системами. Навігації УШУ https://ushu.ua/programs — це програми для різних етапів управлінського шляху: від становлення в ролі керівника й опанування фундаментальних дисциплін менеджменту, до роботи з організацією як цілісною системою, її взаємозв’язками, масштабом і складністю. Кожна Навігація відповідає іншому рівню управлінської відповідальності, і допомагає не просто рухатися далі, а вчасно змінювати сам спосіб бачити карту.

Оберіть зручний спосіб підтримки проєкта 💰:
💸 https://uadd.me/GTBT_UA

Уявіть собі країну з морською територією розміром із Саудівську Аравію, населення якої, настільки мало, що вмістилося б у єдиному великому спортивному стадіоні. Тільки ось майже вся ця країна — це вода, а її п’ятнадцять островів, розкиданих по Тихому океану, наче піщинки, мають сумарну площу, меншу за Мальту. А тепер уявіть, що під поверхнею цього безкрайнього океану лежать багатства, вартість яких сягає десяти трильйонів доларів.

Цей дивний опис стосується Островів Кука — держави з населенням приблизно 17 000 людей, чия виключна економічна зона простягається майже на два мільйони квадратних кілометрів. На її дні лежать мільярди тонн поліметалічних конкрецій: скельні грудки у формі картоплі, насичені цінними металами, насамперед кобальтом.

І щоразу, коли в розмові з’являються слова «цінні метали», геополітичні «акули» — Сполучені Штати та Китай — рідко залишаються осторонь.

У жовтні 2025 року американське дослідницьке судно «Наутілус» увійшло в порт Аваруа. Протягом трьох тижнів воно спускало камери на дно Тихого океану, створюючи його карту у високій роздільній здатності. Кілька тижнів по тому прибуло китайське судно «Да Ян Хао». Щоб зробити, по суті, те саме.

Тож наскільки вдало мешканці Островів Кука розігрують свої карти? І чи може глибоководна видобувна діяльність стати постійною складовою глобальної боротьби за стратегічні ресурси XXI століття? Давайте з’ясуємо.