Москвич 2150: ззовні нова модель відрізнялася від вілліс лише світловими приладами, взятими від ГАЗ-69 вітровим склом та дверима
Машина не стала кататись по виставкам, а відразу пішла на випробування, а у жовтні 1958 року «Москвич» викотили на полігон, поставивши поруч із ГАЗ-69А та тим самим американським «Віллісом», який слугував ідейним натхненником.
перші заїзди показали, що маючи під мостами цілком пристойний просвіт, інженери чомусь підвісили роздавальну коробку так низько, що вона виявилася на 11 сантиметрів ближче до землі, ніж у конкурентів.
У результаті, потрапляючи в глибоку колію або сніг, «Москвич» просто сідав на черево і безпорадно крутив колесами, очікуючи на буксир.
якщо нормальні джипи спокійно долали брід глибиною 80 сантиметрів, то «Москвич» починав захлинатися вже на півметра.
пекло чекало на випробувачів і усередині салону: Педалі гальма і газу розташували надто близько одна до одної, важіль керування роздаткою зробили надто коротким, посадка теж була розрахована на йогів: задні пасажири сиділи з колінами біля вух через високу підлогу
Через занадто низьку рамку вітрового скла водій змушений був їхати, втягнувши голову в плечі, наче шкідлива собака.
двірники, запозичені у ГАЗ-69 і встановлені зверху, мили лише нижню частину скла, залишаючи брудною саме ту зону, через яку водій і намагався хоч щось розгледіти.
Довершували картину дверні ручки, які стирчали назовні гачками вперед — у лісі вони працювали як ідеальні пастки для гілок, миттєво відламуючись, а самі двері мали дивну геометрію петель.

система опалення працювала скоріше для галочки.
У підсумковому звіті список зауважень звучав як вирок. Військові вимагали форсувати кволий двигун, підняти машину над землею, впровадити колісні редуктори, змінити підвіску на торсіонну, переробити кузов, підняти дах, замінити коробку передач на нову чотириступінчасту, додати блокування диференціалів і взагалі перетворити цей саморобний конструктор на нормальний автомобіль.

Фактично, замовник ввічливо попросив викинути цей прототип на смітник і зробити щось зовсім інше, що згодом і вилилося в створення моделі «Москвич-415» — спадкоємця всіх цих страждань, який так і залишився пам’ятником радянським спробам винайти велосипед.

протягом 1959 року в муках творчості народились два зразки «Москвич-415».
І тут Інженери здійснили неймовірне: викинули допотопну триступеневу коробку передач і вставили туди чотириступеневу від «Москвича-407». Це був успіх! Також від 407-го донора канібалізували головні пари мостів, змінивши передавальне число.

Попри вимоги, двигун не мав передпускового підігрівача; електрообладнання залишилось не екрановане; коробка відбору потужності була відсутня. В салоні панував аскетизм рівня тюремної камери: ні радіостанцію поставити, ні планшет із картами покласти.
Аптечка, бачок для води та насос не мали відповідного місця. Кронштейн для зброї зробили так криво, що автомат із відкидним прикладом туди просто не влазив. Пічка гріла хіба що морально, омивача скла не було взагалі.

Москвич 2150: Від прототипу до музейного експоната.