Це історія про тишу після зникнення людей, коли світ ще існує, але любов уже ні.
Пісня про страх порожнечі, в якій більше немає дому, немає тепла і немає до кого повертатися.
Постапокаліпсис без катастрофи, де тиша голосніша за вибухи.
Коли нікому любити – планета стає пустелею.
Не хочу аби ми такими стали.

Слухати:
https://orcd.co/nishcho

Слова – https://www.instagram.com/palindrom.ed
Музика – https://www.instagram.com/palindrom.ed/
Зведення, мастеринг – https://www.instagram.com/silkymusic

Зйомка – https://www.instagram.com/zebraproductionfilm/
Монтаж та ідея – https://www.instagram.com/palindrom.ed/
Допомога на майданчику – https://www.instagram.com/abra.painting

———-
Паліндром в соц.мережах:
https://www.facebook.com/palindroms/
https://www.instagram.com/palindrom.ed/
https://www.patreon.com/palindrom
https://t.me/palindrom_music
—————–

Розчинитись на вітрі
потонути в морях
Посміятися прірві
Поки люди горять

Загубитися в часі
Від маминих рук
там померти й забутись
Але поки я тут…

усі слова
це ніщо
падають каменем
вниз.

Під саркофагом іржавим
Нові люди ростуть
Без герба і держави
На планеті тортур

Чорні коршуни в небі
багрянім як лють
Іскрою впали на землю
І любов мою клюють.