150 тисяч українців, які після встановлення повоєнних кордонів, опинилися на території Польщі, були депортовані новою комуністичною владою країни. Таким чином українські етнічні землі Лемківщини, Західної Бойківщини, Надсяння та Підляшшя були повністю очищені від українців.

“Велике переселення” було задумане Сталіним ще під час Ялтинської конференції і планомірно реалізовувалося з 1944. Протягом 1944–1946 з Польщі добровільно-примусово переселили в УРСР приблизно півмільйона українців, однак це не вирішило “українську проблему”.

На Закерзонні залишилося чимало українців і там успішно діяли сотні УПА, які почали об’єднувати зусилля з польським антикомуністичним підпіллям. Формальним приводом для акції Вісла стала загибель у бою з українськими повстанцями польського генерала Свєрчевського – заступника міністра оборони ПР. Проте депортація планувалася раніше.

В останніх днях квітня в райони компактного проживання українців зайшли дивізії Війська польського. Кордони з Чехословаччиною та СРСР були перекриті.
29 квітня зі станції Щавне-Куляшне рушив перший ешелон з депортованими. Українців переселяли на північний захід польщі – у так звані “землі одзискані”, території, які відійшли Польщі від Німеччини. Планувалося, що в одне село могло поселитися лише кілька українських сімей, щоб якомога швидше їх асимілювати.

Паралельно відбувалися жорстокі репресії – пов’язаних з повстанським рухом чи просто підозрюваних у цьому відправляли у концентраційний табір Явожно. Сотні людей було розстріляно.

Проте остаточна мета акції Вісла – повністю асимілювати українців – так і не була досягнута. Десятки тисяч громадян Польщі під час останніх переписів населення визнають себе українцями.

Ми розкажемо вам про етнічний злочин проти українців та те, як українцям вдалося зберегти свою ідентичність.