💸 Щоб стріми продовжувались:

Я розкажу вам історію прадавнього коридору з гір, річкових долин та мальовничого узбережжя Адріатики, який з прадавніх часів був справжнім коридором з Балкан до Італії. Ще задовго до Риму, задовго до Грецьких колоній, тут — на землях, які сьогодні ми називаємо Істрією, Венетією та Лібурнією — жили люди.
Вони не знали ще, що світ довкола зміниться назавжди, що через кілька тисяч років сюди прийдуть легіони. Але вже тоді вони залишили нам свої знаки — у печерах, у кераміці, у гробницях, у формах гір і лініях поселень.
У добу палеоліту Істрія була краєм мисливців і збирачів. Печери Ліма, Шандалья, Нуглянська, Ромуальдова — це не просто темні провалля в камені. Це місця, де народжувалося саме поняття людського дому. Тут знайдено вогнища, кістки ведмедів, малюнки та червоні пігменти, які свідчать, що навіть у цю далеку добу людина вже шукала не лише їжу, а й сенс.
Перші землероби прийшли сюди приблизно 6000 р. до н.е. На місці теперішньої Vižula, біля Медуліна, археологи виявили житла з лозових конструкцій, скріплених глиною, уламки кераміки, зернові камені, мушлі.Унікальність цього неоліту в тому, що людина перестала боятись моря. Якщо для палеоліту воно було межею, то тепер стало шляхом — дорогою до нових земель і культур. Саме в цей час уздовж узбережжя формуються перші спільноти, які згодом стануть основою для культур Венетії та Лібурнії.
На межі ІІІ–ІІ тисячоліть до н.е. Істрія і сусідні землі переживають справжню революцію.
Мідь і бронза приносять нову епоху — епоху майстрів і воїнів. У печерах Шандалья II, на пагорбах Монгризо і Каштел’єр, з’являються укріплені поселення. Ці «кастел’єри» — укріплені селища на вершинах — стають символом епохи. Вони об’єднані мережею стежок, спілкуються з узбережжям, торгують із Паданською рівниною.
Саме тоді з’являються перші морські торговці, які пізніше стануть легендарними лібурнійськими мореплавцями.
У VIII–VII ст. до н.е. узбережжя від Кварнера до півночі Адріатики належить народам, яких греки знали як лібурнійців і венетів.
Це не були дикі пірати, як пізніше казатиме римська пропаганда. Це були торговці, мореплавці, народи середземноморської мережі.
Лібурнійці володіли кораблями типу liburna, настільки швидкими і маневровими, що пізніше римляни запозичать саму назву для свого флоту. Венети ж, що жили північніше, у районі сучасної Венето, розвинули культ коня і торгівлю бурштином. Їхні святилища в Есте й Падові містять артефакти, які свідчать про розвинену писемність і торгівлю з етрусками.
Коли Рим приходить на Адріатику, Істрія, Венетія та Лібурнія стають воротами до Балкан.
Після тривалих воєн (зокрема кампанії 177 р. до н.е.) Істрія перетворюється на провінцію. Але навіть тоді, під кам’яними дорогами й термами, дихає стара земля — з її неолітичними поселеннями, печерами, культами води.

💸Підтримати проект:
https://base.monobank.ua/8VP7GzpunWAZE9
https://www.patreon.com/wildfoxfilm
4441111062149269 – Visa (Монобанк)
5168 7456 0818 4880 – Master Card (ПриватБанк)
PayPal: wildfoxfilm@gmail.com

“Розкажу Історію” в ТГ: https://t.me/wildfoxhistory
💙Фейсбук – https://www.facebook.com/wildfoxfilm

#history #історія #historyfacts