Торгівельні війни формують новий Близький Схід

Зелений курс чи пастка? Як ЄС сам себе загнав у економічну залежність Оберіть зручний спосіб підтримки проєкта 💰: 💸 https://uadd.me/GTBT_UA «Минуле – це пролог» – писав Вільям Шекспір. Дивлячись на карту існуючих і запланованих транспортних коридорів, що перетинають Євразію, це спостереження стає надзвичайно очевидним. З давніх часів Близький Схід служив важливою сполучною ланкою між Західним і Східним світами. Саме через цей регіон пролягав знаменитий Шовковий шлях – розгалужена мережа торгових шляхів, якими каравани подорожували з Китаю до Європи. Через століття значення Близького Сходу не тільки збереглося, а й фактично зросло. Відкриття Суецького каналу в 1869 році забезпечило найкоротший морський шлях, що з'єднує Європу зі Східною Азією. Більше того, зростання значення нафти і природного газу зробило держави Близького Сходу одними з найбільших експортерів енергоресурсів у світі. Таким чином, стратегічне значення Близького Сходу зробило його одним з найважливіших театрів геополітичної конкуренції в 21 столітті — конкуренції, яка визначає нові тенденції в геополітиці. На відміну від сформованих моделей, ми спостерігаємо тут не тільки конкуренцію між великими державами, такими як США і Китай, але й між численними «середніми гравцями», такими як Індія і Туреччина. Сама конкуренція ведеться не стільки за допомогою танків, військових кораблів і літаків, скільки за допомогою танкерів, контейнеровозів і трубопроводів. Ця постійна конкуренція найкраще ілюструється безліччю інфраструктурних проектів, які просувають окремі гравці. Поряд з китайською ініціативою «Пояс і шлях» ми також маємо коридор Індія-Близький Схід-Європа, підтриманий Америкою та ЄС, який має на меті кинути виклик китайським амбіціям у регіоні. Тим часом Туреччина розробляє власний проект під прапором так званого Середнього коридору. Росія також має свої амбіції і, після вторгнення в Україну, активізувала роботу над так званим Північно-Південним коридором. Минулого року навіть Багдад приєднався до цієї інфраструктурної гонки, представивши проект «Шлях розвитку», який зробить Ірак головним посередником у торгівлі між Перською затокою та Європою. Усі ці ініціативи, хоч і відрізняються за масштабом, напрямком і політичною підтримкою, мають спільну мету: захопити контроль над новими торговельними шляхами 21 століття і тим самим здобути вплив на глобальні потоки товарів, сировини та технологій. Близький Схід, як і в минулі століття, знову стає ареною, де перетинаються інтереси світової політики та економіки. Однак цього разу ставки набагато вищі, ніж у минулому, і в гонці беруть участь не тільки американський гегемон і китайський претендент, а й низка «середніх гравців», які хочуть використати нові інфраструктурні проекти для домінування в регіоні. Давайте подивимося, як саме.